Вірші  суфіїв, які розчиняють кристали хвороби і володіють алхімічною силою перетворювати бідняків у багачів.

 

 

Відповідь Лейли

 

Коли Лейла в палац царя увійшла

 

Той здивувався: Ти і є Лейла?

 

Та де ж краси твоєї владна сила?

 

Що нею ти Меджуна розуму лишила?

 

Ти непримітна і риси у тебе звичайні

 

Ні лик твій, ні стан твій для мене не файні!

 

Лейла йому: « О цар не зарікайся,

 

Красу мою не бачиш зором Кайса.

 

Важкі твої очі у темній покрові

 

Тому не клянешся у вічній любові.

 

Мені серцем не звершаєш поклоніння

 

Від пристрасті до мене не впадаєш в оп`яніння.

 

Тверезий твій розум взяла гордість в полон

 

Та тверезість твоя найсправжнісінький сон.

 

Лиш той, хто від Любові божевільний

 

У розумінні Істини всесильний

 

В твої ж зачинені зіниці

 

Не влазять Істини іскриці

 

Та ти крізь сон, що важчий від каміння

 

Тільки шукаєш вигоди насіння

 

Даруйте. Того, чиє серце пристрасті німе

 

В вершини Духа вітер не здійме.

 

Здобутків безліч в тебе в земній справі

 

Та в Вищому Світі ти тіло в канаві.

 

Твій погляд за тінню примари біжить

 

А птаха по небу над тінню летить. 

 

Ти стрілу за стрілою пускаєш сміло

 

Туди, де тінь, а не туди де тіло,

 

І лиш тоді відчуєш справжній смуток,

 

Як прийде твій кінець і зрозумієш, що порожній твій здобуток.

 

(Джалаладдін Румі)

 

*******

 

Шкіряник

Шкіряник, якому звичні запахи бридкі

Прийшов на базар, де продають парфуми п`янкі.

 

Вдихнув він аромат парфумів і в цю ж мить

Він знепритомнів, впав, й як мертвий  спить.

 

Це сталося в народу на очах

І всі злякалися, вмирає неборака, який жах.

 

Один із тих, хто  непритомного старався обминути 

Тлумачив недуг  як  волю Божу, котру не минути.

 

Інший, щоб дихання шкірянику вернути

Парфуми здогадався в ніздрі ще плеснути,

 

А третій влити намагався в горло

Те, від чого дихання йому завмерло.

 

І, підносячи флакон до його чола

Наполегливо лив пацієнту бальзам до  горла.

 

Але  справи від цього ще гірше ставали

І груди нещасного ледве вдихали.

 

Сказав сусід: «Ми поряд проживаєм

Давайте брата його поволаєм».

 

А брат, який на базар прибіг мерщій

З собою прихопив   худоби гній.

 

Він був не тільки брат, а й брата друг

І миттю розгадав шкіряника недуг.

 

Адже коли хвороби відома причина

Тоді дієвою буває медицина.

 

І брату брат, ридаючи підніс

Смердячий гній і положив на ніс.

 

Хто сморід залюбки вдихати звик, 

Тому отрута гною як нектар на язик.

 

І брат осягнув, що брата з ніг звалила

Із аромату  пахощів незвична сила.

 

І брату став він гній втирати у скроні

Бо ж рідні їх душі мов родзинки на гроні.

 

Адже Галена твердження дотепне,

Хто споживає йому звикле той окрепне.

 

І, ось вдихнувши звичний йому дух смердячий,

Шкіряник задихав, відкрив очі й став зрячий.

 

І раптом йому зробилось набагато краще

Бо лікування вийшло підходяще.

 

Хто правди відкидає аромат

Тому вдихати із безглуздя сурогат.

(Джалаладдін Румі)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підписка на новини та консультації

Якщо Ви бажаєте отримувати новини, консультації, анонси семінарів з нашого сайту, будь ласка, залиште своє ім'я та адресу електронної пошти.
Ваші дані не будуть використовуватися для спаму і не будуть передані третім особам