Усі застудні захворювання характеризуються запальним процесом. Слово запалення походить від слова палити і для більш наглядного образу давайте назвем його горінням. Адже в уражених запаленням тканинах підвищується температура тіла, а іноді температура тіла підвищується і у всьому організмі відразу і тоді пацієнт приймає жарознижуючі ліки.

 

І як сам процес горіння потребує вогню і горючий матеріал, так і запальний процес підтримується  субстратом  запалення. І цим горючим матеріалом є не що інше, як пошкоджені клітини організму.

З пошкоджених клітин організму утворюються токсини і медіатори запалення, а також руйнівні чинники, які пошкоджують інші здорові клітини.

 Наукова література пише, що запалення в тканинах організму провокується первинним і вторинним чинниками. І якщо віруси та мікроби є первинним чинником запальних процесів, який пошкоджує клітини організму, то вторинним чинником пошкодження може бути сам організм, сприятливий до хвороби. Тобто організм, в якому багато пошкоджених клітин із-за його поганого стану.

Виявляється, що деякі продукти життєдіяльності організму є токсичними і руйнівними для клітин і можуть викликати запальні процеси. Зокрема сечова кислота та токсичні жовчні кислоти руйнують клітинні мембрани і є вторинними руйнівними чинниками.

Тому для усунення запального процесу в організмі потрібно боротися як з вірусами та бактеріями(чому сприяє «Енергетин» та «Амрита»),  так і зменшити в організмі його власні токсичні для нього агенти: сечову кислоту та токсичні жовчні кислоти(чому сприяє «Сандал»).

Адже відомо, що велика кількість вірусів і бактерій живе в нашому організмі і не викликає ніяких захворювань.

«Тому в науці існує таке поняття як вірулентність(від лат. Virulentus — «отруйний») , яка означає ступінь хвороботворності  інфекційних агентів. Вірулентність залежить як від властивостей інфекційного агента, так і від сприйнятливості (чутливості) інфікованого організма.

Вірулентність визначається не тільки здатністю мікроорганізму упроваджуватися в організм сприйнятливої  тварини, розмножуватися і розповсюджуватися в нім, але і тим, що вірус (або мікроб) виробляє отруйні продукти життєдіяльності — токсини.» ( Вікіпедія-світова енциклопедія)

Але візьмемо для прикладу грип чи дифтерію: одні інфіковані переносять ці захворювання на ногах, а інші в реанімації борються за своє життя. 

Таким чином очевидно, що одні і ті ж віруси та бактерії, з однаковою вірулентністю, викликають різний перебіг захворювань у інфікованих ними людей.

Як же так, віруси і бактерії з однаковим ступенем отруйності  так по різному отруюють  різних  індивідів?

Адже очевидним є факт, що для одних організмів віруси і мікроби смертельно отруйні, а для інших організмів  ці ж самі віруси і мікроби мало отруйні, або взагалі не отруйні.

Таким чином ми можемо зрозуміти, що людський організм уражає не настільки  отрута вірусів чи мікробів, а ураження організму вірусами і мікробами залежить від стану самого організму, від реакції організму на віруси чи мікроби та його опірності. 

 

Дуже важливим аспектом опірності організму хворобам є сильний імунітет. 

І для хорошої діяльності імунних клітин необхідні енергія та матеріальні ресурси їх життєдіяльності.

Проте, коли ми поїли  їжу, це ще не значить, що наші імунні клітини отримають енергію і поживу!

Якщо наші ферменти добре перетравлюють їжу і,  якщо наша кишка добре всмоктує поживні речовини, то наші імунні клітини мають можливість отримати енергію і ці поживні речовини.

А, якщо спожита нами їжа перетравлюється і всмоктується погано, то ми можемо поїсти, а наші імунні клітини будуть голодні.

І , якщо наші імунні клітини не мають енергії і ресурсів для життєдіяльності, то чи можуть вони нас захищати? 

Навіть, якщо ви застосуєте найкращі імуностимулятори, то стимульовані імунні клітини не зможуть виконувати свою функцію без енергії та життєдайних матеріалів. Це виглядає так само як холодильник, чи телевізор не зможуть працювати без електричного струму, навіть якщо ви їх увімкнете, але необхідного струму не буде в даній електромережі.

Особливо важливою для активаціїї імунітету є хороше перетравлення жирів.  Адже імунні клітини активуються, коли в імунокоординуючі клітини макрофаги проникають дрібні жирові крапельки.

Тоді макрофаги активують імунітет, виробляючи імунні гормони інтерлейкіни. 

І для укріплення імунної системи та для активації імунного захисту дуже важливо, щоб поїли не тільки ми, а і наші клітини!!! І як раз цей процесс покращує «Енергетин» , а також покращує емульгацію жирів до дрібних крапельок, які активують макрофаги. Тому «Енергетин» значно зміцнює імунітет, зміцнює увесь організм  та  посилює опірність організму до вірусів і бактерій!

Також дуже важливим фактором імунного захисту є кровопостачання органів. Хороше кровопостачання забезпечує хороший доступ імунних клітин до тканин і слизових оболонок. 

Ми застуджуємося на холоді, тому що холод викликає спазм судин і погіршує кровообіг в слизових оболонках та мікроциркуляцію в органах. А «Енергетин» може покращувати кровообіг за рахунок активації судинорозширювальної калікреїн-кінінової системи.

 

 

А іншим не менш важливим аспектом у невразливості організму до хвороби є усунення грунту для хвороби та зниження реактивності організму на інфекційні агенти.

Якщо уявити хворобу як пожежу, то вірус чи мікроб є іскрою, яка здійснює підпал, а стан організму та наявність у ньому сприятливого середовища для хвороби є соломою, яку підпалює вірусна іскра.

І для того, щоб не було пожежі важливо не лише загасити іскру, а й прибрати солому, яка загоряється і підтримує горіння, тобто треба прибрати сприятливе для розвитку хвороби середовище. Тому важливо знайти відповідь: що є хвороботворною соломою і як усунути сприятливий грунт в організмі для розвитку хвороби?

Виявляється, що таким сприятливим грунтом для розвитку хвороби є пошкоджені клітини, які розвалюються і отруйний вміст яких потрапляє в організм.

Науці відомо, що організм постійно оновлюється: одні клітини гинуть, а інші з`являються на їхньому місці.  Проте клітини відмирають двома шляхами: некроз – коли клітина розвалюється і її вміст поширюється довкола, та апоптоз – коли клітина розпадається на оточені мембраною фрагменти.  Апоптоз –це природний шлях відмирання клітин, а некроз – це патологічний шлях їхньої смерті.

І  коли клітини гинуть шляхом некрозу і  їх вміст потрапляє довкола, то цей вміст  перетворюєтсься на руйнівні для інших клітин чинники, які викликають запальний процес та пошкоджують організм.  І коли клітини руйнуються шляхом некрозу,  вірусні частинки, які розмножилися всередині клітин інфікують інші здорові клітини. А бактерії потрапляють у благоприємне для свого розмноження середовище, адже пошкоджені тканини є для них хорошою поживою. 

Також при некрозі токсичні продукти розпаду викликають запалення, якому сприяє стрімке поширення вірусів та мікробів. 

Але існує і інший, генетично запрограмований шлях помирання клітин, – апоптоз. Апоптоз – це розпад клітини на фрагменти, оточені клітинною мембраною.

При апоптозі клітина припиняє своє існування, але не розвалюється так, що вірус, який розмножився в клітині, поширюється. І при цьому вміст клітини не пошкоджує інші клітини і не викликає запальний процесс. 

При апоптозі вірус не інфікує здорові клітини, тому що при розпаді клітини кожний її фрагмент оточений мембраною, що запобігає поширенню віруса і поширенню токсичного для тканин вмісту клітини.  

Таким чином нам стає зрозуміло, що окрім вірусів та мікробів , людський організм може бути агресивним середовищем сам для себе.

 І на те, за яким сценарієм гине клітина: за благоприємним чи ні, впливають руйнівні для клітинних мембран фактори. 

Такими агресивними і руйнівними факторами для  клітин всього організму є токсичні жовчні кислоти та сечова кислота. Адже, будучи милами по своїй природі, токсичні жовчні кислоти розчиняють мембрану клітини і, таким чином, руйнують клітину.

І якщо в організмі багато агресивних до клітин факторів, то клітини гинуть шляхом некрозу, що провокує розвиток запального процессу, а також сприяє  інфікуванню мікробами та вірусами здорових клітин. 

А якщо агресивних до клітин факторів мало, то клітини гинуть безпечним шляхом апоптозу і запальний процесс не розвивається. 

Отже для того, щоб вірус не поширювався слід зменшити розпад клітин організму шляхом некрозу, і цьому сприяє застосування «Сандалу». 

«Сандал» розводить токсичну жовч і сприяє виведенню сечової кислоти та токсичних жовчних кислот з організму, що суттєво зменшує кількість ушкоджених клітин в організмі і можливість прояву запальних процесів.

 

Підписка на новини та консультації

Якщо Ви бажаєте отримувати новини, консультації, анонси семінарів з нашого сайту, будь ласка, залиште своє ім'я та адресу електронної пошти.
Ваші дані не будуть використовуватися для спаму і не будуть передані третім особам